Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.07.2015 року у справі №922/3761/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 922/3761/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015у справі№ 922/3761/14 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "МІОL"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Департамент земельних відносин Харківської міської ради, 2. Західна об'єднана Державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, 3. Державна інспекція сільського господарства в Харківській областіпрозобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився- - третьої особи-1не з'явився- - третьої особи-2не з'явився- - третьої особи-3не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2014 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МIOL", в якій просила суд зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,6831 га, яка розташована по вул. Новомосковській, 8-А в м. Харкові та стягнути з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 1 578 515, 21 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2014 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено: Департамент земельних відносин Харківської міської ради, Західну об'єднану Державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 (головуючий Аюпова Р.М., судді: Бринцев О.В., Жельне С.Ч.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МIOL" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 183 900, 64 грн., та судовий збір в розмірі 3 678, 01 грн. В решті позову відмовлено.

Підставою для прийняття такого рішення став висновок суду про відсутність у відповідача правової підстави для набуття (збереження) майна (земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, по вул. Новомосковська, 8-А), у зв'язку з чим наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. За висновком суду, обраний позивачем спосіб захисту його прав, як власника земельної ділянки, у вигляді зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає задоволення позовних вимог в цій частині. Застосовуючи коефіцієнт функціонального призначення земельної ділянки для земель промисловості, а також врахувавши фактичну сплату відповідачем у період з 01.08.2011 по 31.07.2014 земельного податку в сумі 255 557, 64 грн., суд визначив загальний дохід, отриманий ТОВ "MIOL" від безпідставно набутого майна за вказаний період, в розмірі 183 900, 64 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (головуючий Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.) вказане рішення суду скасовано в частині задоволення позову з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова мотивована необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІОL" (далі по тексту - ТОВ "МІОL"), Департамент земельних відносин Харківської міської ради, Західна об'єднана Державна податкова інспекціям. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Державна Інспекція сільського господарства в Харківській області не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІОL", яке надійшло на адресу суду 08.07.2015 до початку судового засідання про розгляд справи без участі його представника, за результатом його розгляду, підлягає задоволенню.

Учасники судового процесу не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.01.1996 № 38 АТ "Житлобуд-2" видано державний акт на право постійного користування землею для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд по вул. Новомосковській, 8-А у м. Харкові від 22.04.1996 № 73.

Рішенням Харківської міської ради № 140/07 від 04.07.2007 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування та надання згоди на укладення договорів суборенди земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" затверджено проекти відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд та фізичним особам, зазначеним у додатку 1 до цього рішення.

Припинено право користування земельними ділянками або їх частинами юридичним та фізичним особам, зазначених у пунктах 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 28, 31, 36, 37, 43, 44, 45, 46, 49, 55, 56, 60, 69, 71, 76, 78, 85, 86, 87 додатку 1 до цього рішення (зокрема, АТ "Житлобуд-2"). Надано в оренду та у постійне користування земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатках 1, 2 до цього рішення (зокрема, ТОВ "MIOL").

Відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.06.2014 № 23077086 ТОВ "MIOL" - є власником нежитлових будівель: літ. "А-2" площею 741,3 кв. м.; літ. "Б-1" площею 278, 1 кв. м.; літ. "В-1" площею 192, 2 кв. м.; літ "Ж" площею 320,8 кв. м., які належать йому на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності від 14.01.2003, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.

На підставі звернення ТОВ "MIOL" Харківською міською радою прийнято рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 480/11 від 16.11.2011 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд".

Відповідно до витягу з додатку 2 до вказаного рішення "Перелік юридичних осіб, яким припиняється право користування землею та яким надаються земельні ділянки в оренду та у постійне користування (в т.ч. у зв'язку зі зміною власника (користувача) нерухомого майна)" ТОВ "MIOL" надано в оренду до 01.11.2021 земельну ділянку площею 0,6831 га за рахунок земель промисловості по вул. Новомосковській, 8-А у Жовтневому районі (кадастровий номер 6310137900:12:013:0011) в межах, які визначені актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості, реєстраційний номер № 1405/08 від 02.12.2005р., для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі та адміністративні). Зобов'язано ТОВ "MIOL" розробити та узгодити у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по вул. Новомосковській в натурі (на місцевості).

До матеріалів справи не надано доказів укладання договору оренди земельної ділянки площею 0,6831 га між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "MIOL".

У зв'язку з порушенням відповідачем положень статті 125 Земельного кодексу України щодо оформлення договору оренди на земельну ділянку зазначеної площі, Харківська міська рада звернулася до суду з позовом про звільнення відповідачем цієї земельної ділянки у зв'язку з її безпідставним користуванням та стягнення з відповідача отриманих доходів від використання безпідставно набутого майна, який полягає в несплаті орендної плати за фактичне використання земельної ділянки. Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив статті 1212-1215 Цивільного кодексу України.

Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону (частина друга статті 126 Земельного кодексу України).

На підставі частини другої статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, Харківська міська рада, посилаючись на положення статті 1212-1215 Цивільного кодексу України, зазначає, що речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, останнє не набуло належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по вул. Новомосковській, 8-А у м.Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав, що підтверджується листами Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у м. Харкові, Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 14.08.2014 № 3893/08 та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 15.08.2014 № 9448/0/225-14.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов'язаннями з безпідставного збагачення, або кондикційними зобов'язаннями. Сутність кондикційного зобов'язання як правовідношення полягає в тому, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або на підставі, яка згодом відпала, зобов'язана повернути потерпілому це майно (частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Певною мірою кваліфікація таких зобов'язань породжується нормою частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України, якою визначене коло вимог, до яких також застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України про реституцію, віндикацію, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В даному випадку, норми глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави", зокрема, статті 1212 Цивільного кодексу України, можуть бути застосовані тоді, коли дії набувача майна можуть кваліфікуватися як правопорушення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Отже, за змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, згідно приписів частини п'ятої статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент набуття права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці) при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Таким чином, право власності на об'єкти нерухомого майна є безумовною підставою для виникнення права користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомим майном. При цьому, згідно з вимогами статті 116 Земельного кодексу України, пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" обов'язковою умовою передачі у користування (оренду) земельної ділянки, що перебувають у комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у користування (оренду).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на спірній земельній ділянці по вул. Новомосковській, 8-А в м. Харкові на підставі свідоцтва про право власності від 14.01.2003 відповідачу на праві колективної власності належать нежитлові будівлі літ. "А-2" площею 741,3 кв. м., літ. "Б-1" площею 278,1 кв. м., літ. "В-1" площею 192,2 кв. м. та літ. "Ж" площею 320,8 кв. м.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відповідач має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташовані його будівлі, що спростовує твердження позивача про безпідставне набуття відповідачем права на спірну земельну ділянку.

Як вбачається з витягу з додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 04.07.2007р. № 140/07 "Перелік юридичних та фізичних осіб, яким затверджуються проекти відведення земельних ділянок, припиняється право користування землею та яким надаються земельні ділянки в оренду та у постійне користування" припинено АТ "Житлобуд-2" право користування частиною земельної ділянки площею 0,6831 га по вул. Новомосковській, 8-А. ТОВ "MIOL" надано в оренду строком до 01.06.2012 земельну ділянку загальною площею 0, 6831 га по вул. Новомосковській, 8-А (Жовтневий район) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Пунктом 1 вказаного рішення Харківської міської ради затверджено проекти відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатку 1 до цього рішення.

Таким чином, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у відповідача виникло право власності на нерухомість, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Новомосковська, 8-А, проте право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, належним чином не оформлено.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що сам по собі факт не оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість відповідача у справі (користувача земельною ділянкою) не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки право на користування земельною ділянкою, в силу Закону набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташованої на цій земельній ділянці.

Враховуючи положення частини п'ятої статті 120 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту його прав, як власника спірної земельної ділянки, шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених статтею 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, вимога позивача про зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу порушує право власності відповідача, яке гарантоване статтею 41 Конституції України.

Недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості, на користування нею, та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

За висновками судів попередніх інстанцій, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія вважає достатньо обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 578 515, 21 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право особи на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Харківська міська рада, обґрунтовуючи підстави позову в цій частині вимог, посилається на частину першу статті 1214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Як вже зазначалось, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що враховуючи фактичний та юридичний зв'язок земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, посилання на безпідставність використання такої земельної ділянки в розумінні статей 1212-1215 Цивільного кодексу України є неможливим, як є неможливим стягнення з відповідної земельної ділянки доходу, отриманого від "безпідставно набутого майна".

У нормах статей 1213 та 1214 Цивільного кодексу України немає санкцій як міри цивільно-правової відповідальності боржника, натомість ними закріплено право та кореспондуючі йому обов'язки сторін зобов'язання з безпідставного збагачення - право потерпілого: 1) на повернення йому безпідставно набутого майна в натурі або відшкодування його вартості; 2) на відшкодування йому доходів від безпідставно набутого майна, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Отже, статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного доходу.

Як вбачається з тексту позовної заяви, період, за який нарахована сума доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, визначений з 01.08.2011 по 31.07.2014.

В обґрунтування вказаного періоду, протягом якого здійснювалося безпідставне користування відповідачем спірною ділянкою, позивач посилається на направлення Державної інспекції сільського господарства в Харківській області на проведення позапланової перевірки ТОВ "MIOL" щодо використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Новомосковська, 8-А, та акт обстеження земельної ділянки від 14.10.2014 № 1154, відповідно до якого встановлено, що ТОВ "MIOL" використовується земельна ділянка загальною площею 0,6831 га із земель промисловості для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень.

В той же час, в матеріалах справи міститься акт обстеження спірної земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації від 18.06.2014, складений Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради, відповідно до якого відповідач використовує земельну ділянку площею 0,6831 га по вул. Новомосковській, 8-А у м. Харкові для експлуатації нежитлових будівель (т.1, а.с.14-15).

У відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції, на відміну від місцевого суду, дана належна правова оцінка вказаним документам, на підставі чого, зроблено висновок про те, що вони не підтверджують використання вказаної земельної ділянки за весь час, який охоплює заявлений позивачем період нарахування доходів від безпідставно використання земельної ділянки, та не є належними доказами у справі.

За висновком суду апеляційної інстанції, зазначений факт також не підтверджується матеріалами справи, зокрема, листами Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 15.08.2014 № 9448/0/225-14, а також листом Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 14.08.2014 № 3893/08 (т.1., а.с.30-31).

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність розміру земельної ділянки, використання якої здійснено без наявності правової підстави та необґрунтованість визначеного позивачем періоду безпідставного використання відповідачем спірної земельної ділянки. Відповідні обставини не підтверджені належними і допустимими засобами доказування.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про стягнення доходу від безпідставно набутого майна, як таке, що не відповідає матеріалам справи з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих відповідачем доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 922/3761/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова